ДУШЕВНА РОЗМОВА З ПСИХОЛОГОМ

Як допомогти дитині долати невдачі

Усі батьки хочуть, щоб їхні діти були щасливі й успішні. Але водночас ми усвідомлюємо, що постійно бути щасливим і успішним неможливо, що людина розвивається і зростає, стикаючись із невдачами. Складні ситуації вчать нас вирішувати життєві завдання.

Якщо ви виховуєте підлітка, повинні добре знати, що підліткові роки – найважливіші в житті дитини. Саме в цей період вам потрібно бути максимально делікатними з дитиною.

Підлітковий вік суттєво змінює дітей. У цьому віці вони мають безліч переживань. Через загострене сприйняття навколишнього світу будь-яка ситуація, коли в житті щось іде не за планом, може здатися їм справжньою катастрофою.

У підлітковому віці діти можуть мати різні невдачі – у навчанні, спорті, стосунках або іншій сфері. Завдання батьків у такому разі – підтримати підлітка, щоб допомогти йому подолати невдачі. Розгляньмо декілька порад, які допоможуть у цьому:

• перший крок до того, щоб допомогти дитині впоратися з невдачею, – підштовхнути її до вираження власних почуттів. Уважно слухайте дитину й давайте їй зрозуміти, що вона не самотня, що ви її любите й підтримуєте;
• завжди знаходьте час, щоб вислухати підлітка. Якщо в його житті сталася якась невдача (наприклад, він отримав погану оцінку за контрольну роботу), приділіть йому час, вислухайте й підтримайте. Ваші уважність і співчуття дадуть дитині зрозуміти, що для вас важлива вона сама та її емоційний стан, а не оцінка за контрольну роботу. Це, своєю чергою, підвищить самооцінку дитини й допоможе їй долати важкі ситуації у майбутньому.

Навіть якщо підліток поки не має наміру розмовляти й ділитися своїми почуттями, просто будьте поруч і виявляйте співчуття й готовність підтримати;

• ніколи не створюйте в дитини враження, що життєва невдача – це катастрофа. Якщо дитина так думатиме, ця думка викликатиме в неї паніку й невпевненість у власних силах. Дитина почне вдаватися до брехні. Правда полягає в тому, що невдачі можуть мати для нас цінний життєвий урок. Важливо не те, що саме з нами сталося, а те, чого ми можемо навчитися в цій ситуації;
• важливо дати зрозуміти підлітку, що невдачі – це частина життя будь-якої людини, необхідна для її розвитку. Наведіть приклади того, як ви самі зазнавали невдачі в житті, як це допомогло вам рости й розвиватися. Підтримуючи дитину й даючи їй поради, ви допоможете їй не тільки пережити невдачу в певний момент, а й навчите справлятися з невдачами у майбутньому;
• виявляйте співчуття, але при цьому не забувайте про почуття гумору. Розрядіть атмосферу, щоб підліток міг упоратися з почуттям смутку й розчарування та навчитися приймати свої невдачі як частину процесу розвитку. Гумор може добре допомогти в цьому, давши підлітку змогу бачити ту чи іншу ситуацію в ширшій перспективі;
• не сваріть підлітка за невдачі і не моралізуйте. Різке слово в невідповідний момент здатне ще більше пригнітити підлітка, і, можливо, надалі він не захоче ділитися з вами своїми переживаннями. Давайте доречні поради, що допоможуть дитині уникати подібних невдач у майбутньому;
• відволікайте дитину від її переживань, дозволивши займатися тим, що їй подобається. Допоможіть їй відпочити й розважитися, щоб вона легше впоралася з невдачею.

Емоційно чутливі діти: особливості виховання 

Батьки знають, що дисципліна надзвичайно важлива для виховання здорових дітей. Але як учити бути дисциплінованою дитину, котра сприймає навколишню дійсність набагато гостріше, ніж решта?

В емоційній чутливості дитини немає нічого поганого. Крім того, чутливі діти надзвичайно добрі та співчутливі. Але у вихованні чутливої дитини можуть виникнути певні труднощі. Чутливі діти частіше відчувають емоційне перевантаження. Вони нерідко плачуть, схвильовані тим, щоб не потрапити в неприємну ситуацію, часто невпевнені в собі.

Емоційно чутлива дитина часто реагує на дрібниці, миттєво засмучується через них. У місцях великого скупчення людей (наприклад, магазині або на гамірній вулиці) чутлива дитина зазвичай тримається за мамину руку й не відходить від мами ні на крок. Якщо до вас додому приходять гості, дитина може розплакатися, побачивши багато незнайомих людей. Така поведінка дитини викликає в батьків розгублення – вони просто не розуміють, чим вона викликана.

Деякі чутливі діти не просто емоційно чутливі, а й гостро сприймають фізичні об'єкти. Гучні звуки або яскраві кольори можуть бути для них дискомфортними. Чутливі діти можуть боятися великих скупчень людей і остерігатися будь-яких змін.

Багато людей сприймає емоційно чутливих дітей як просто сором’язливих, однак, справа не тільки в цьому. Такі діти набагато глибше переживають почуття, ніж інші. Це означає, що вони можуть бути надмірно збудженими, дуже сердитися й лякатися. Тому вони не наважуються пробувати щось нове та щосили намагаються уникати емоційних розладів. Їм важко налагоджувати взаємини з однолітками, тому що їх часто сприймають як «хлопчика, який постійно плаче» або «дівчинку, яка впадає в істерики».

Хоча сувора дисципліна може допомогти дітям змінити їх поведінку, для емоційно чутливих дітей покарання приховуватимуть більше шкоди, ніж користі. Тому батькам важливо знайти відповідний спосіб виховання такої дитини, щоб вона виросла здоровою й успішною.

Чутливим дітям буває надзвичайно складно справлятися зі своїми емоціями, однак батьки, дотримуючись певних рекомендацій, можуть допомогти дитині в цьому. Батькам потрібне велике терпіння, адже емоційно чутливі діти часто примхливі й легко збуджуються. Розгляньмо декілька рекомендацій, як поводитися з емоційно збудливою дитиною:

1. Прийміть емоційну чутливість дитини. Не намагайтеся змінити природу дитини і враховуйте її темперамент. Знайдіть у темпераменті дитини сильні сторони.

2. Давайте дитині достатньо часу, щоб заспокоїтися та опанувати свої почуття. Дитину може гнітити велике скупчення людей, і тому в певних випадках вона потребуватиме деякого часу, щоб розслабитися і повернутися в нормальний емоційний стан. Не змушуйте дитину брати участь у групових іграх і заняттях, якщо їй це не подобається. Запропонуйте дитині зайнятися чимось, що її заспокоює: почитати книгу, помалювати або послухати спокійну музику.

3. Встановлюйте для дитини певні обмеження. Якщо ви будете цілковито приймати поведінку дитини, вона не захоче нічого в ній міняти. Навчайте дитину відповідальності за свою поведінку, встановлюючи для неї обмеження, учіть її взаємодіяти з реальним світом.

4. Хваліть зусилля своєї дитини. Емоційно чутливі діти можуть бути сором'язливими та невпевненими в собі. Тому хваліть дитину щораз, коли їй удається дати раду своїм емоціям. Дайте дитині зрозуміти: ви цінуєте її зусилля і вони гідні похвали. Ваша похвала мотивує дитину добре поводитися надалі й підвищить її упевненість у собі.

5. Дайте дитині почуття безпеки і мотивуйте її. Для цього дитину можна винагороджувати за досягнення в навчанні, спорті або будь-якій іншій сфері. Це підвищує її настрій і викликає позитивні емоції.

6. Розвивайте в дитини навички вирішення проблем. Це буде для неї надзвичайно корисним у майбутньому. Життєві проблеми викликають у чутливих дітей сильні негативні емоції, тому їх слід навчити ефективно вирішувати поточні питання.

7. Розвивайте в дитини навички спілкування. Емоційно чутливі діти часто відчувають проблеми зі спілкуванням і не вміють висловлювати свої почуття. Тому батькам потрібно навчити дитину виражати емоції й висловлювати свою думку.

8. Прищеплюйте дитині відповідальність за її рішення. Емоційно чутливі діти бувають надмірно залежними від батьків. Однак дитину потрібно навчити брати відповідальність за її рішення. Це дуже важливо для того, щоб дитина стала самостійною і впевненою.

.
Про виховання психологічної стійкості у дитини

Психологічна стійкість – це вміння керувати своїми емоціями та почуттями, не пасувати перед труднощами і знаходити вихід з будь-якої ситуації. Це якості сильної та успішної людини. Тому психологічна стійкість дитини – це запорука її майбутньої успішності. Навряд чи подобається нам мати справу з метушливою, безвольною і примхливою людиною, якою б професійною вона не була в своїй справі.

Як сформувати психологічно-стійку особистість

Є декілька принципів, яких варто дотримуватися з самого народження дитини, щоб в майбутньому вона була психологічно стійкою особистістю:

Підкріплювати і заохочувати усі намагання дитини бути самостійною: навіть якщо це тримати голівку, їсти ложкою, одягати штани чи взуття.

Не принижувати і не критикувати особистість дитини: робити зауваження щодо поведінки, формулюючи приблизно як в анекдоті про єврейську маму, яка казала сину: «Ну от як, ти, така чудова дитина, міг зробити таку капосну річ?»

Допомагати, якщо дитині щось не вдається, пропонувати свою допомогу . Таким чином, дитина вчиться тому, що це нормально не вміти всього й одразу, і що завжди можна попросити когось допомогти.

Труднощі - мають бути на шляху розвитку дитини. Не потрібно створювати «тепличні умови» завжди і скрізь, заздалегідь передбачати всі потреби. Малюк оточений такою «над-опікою» з народження, росте надміру чутливий, не здатним терпіти незручності, найменший дискомфорт. Його рівень психологічного захисту дуже низький.

Навпаки, у грі чи побуті можна пропонувати ситуації, коли «складно, але можливо» справитися. Це закріпить ситуацію успіху..

Дозволяти виявлення будь-яких емоцій, як позитивних, так і негативних. Проговорювати емоції, які дитина відчуває в тій чи іншій ситуації. Це допомагає дитині зрозуміти, що з нею відбувається, і дає відчуття, що її приймають не лише тоді, коли вона бадьора та весела, але й тоді коли вона злиться, сумує, боїться тощо.

Навчати розпізнавати емоції інших людей. Для цього корисно озвучувати власні емоції в різних життєвих ситуаціях; грати в ігри, в яких необхідно назвати емоції (спочатку це робить дорослий, потім і сама дитина); розглядаючи малюнки в книгах звертати увагу на вирази облич героїв, в момент читання - на їхні почуття.

Дозволяти «сльози марності». Якщо ми не можемо змінити ситуацію, не дивлячись на всі свої старання, ми розуміємо марність власних зусиль. Емоції суму та розчарування тоді настільки сильні, що викликають сльози.

Це своєрідне очищення організму від токсинів. На відміну від сліз болю, радості чи співпереживання, сльози марності – найбільш токсичні.

Для дитини такими ситуаціями можуть бути, коли вона вимагає щось заборонене чи неможливе, або не справляється сама і не сприймає в цей момент нічиєї допомоги, і ... починає плакати. В цей момент дуже важливо знаходитися поруч, обіймати (якщо дитина не проти), щось підбадьорливе говорити, просто поруч мовчати, при тому бути готовим до контакту, демонструвати це відкритим поглядом та розкритими обіймами. Дозволити виплакатися, вилити оці «сльози марності», що дозволить дитині не блокувати емоції, а виплеснути їх назовні разом зі сльозами.

Таким чином дитина вчиться проживати емоції, пов’язані з прийняттям неможливого. Дитина має усвідомити, що не завжди все буде вдаватися з першого разу, що не завжди вона буде переможцем в ситуації. Таким чином формується психологічна стійкість дитини, коли вона спочатку з допомогою дорослого, а потім самостійно навчиться приймати будь-який варіант розвитку подій.

Любов. Говорити дитині про свою любов часто і в дуже різних ситуаціях. Коли знаєш, що хтось тебе любить, можна витримати все!

Як зрозуміти, чи ваша дитина має психологічну стійкість

Для цього необхідно звернути увагу на такі моменти:

Як почуває себе дитина у випадку невдачі, труднощів, чи зберігає відчуття впевненості в собі. Якщо засмучується, злиться, то наскільки часто і наскільки інтенсивно.

Наскільки дитина самостійна, рішуча та винахідлива.

Чи проживає дитина емоцію з приводу своєї невдачі і відпускає її, чи «застрягає» на ній, або навпаки «витісняє».

Ставлення до труднощів та перешкод: чи помічає їх, чи намагається уникнути, як «розрулює» складну для неї ситуацію.

Чи вміє дитина просити про допомогу. Якщо так, то в якій формі вона це робить.

Чи вміє надавати підтримку іншим людям.

Як реагує на відмову, чи вміє її приймати.

Як реагує на успіх свій та інших дітей, дорослих.

Важливий момент, коли ви оцінюєте психологічну стійкість дитини, обов’язково враховуйте вік дитини, її вікові можливості та характеристики, а також його індивідуальні особливості: тип нервової системи, темперамент. Бувають діти, у який підвищена чутливість до всього з самого народження і до них потрібен особливий підхід.

7 найпоширеніших дитячих психологічних травм, які обов’язково дадуть про себе знати в дорослому житті

oogle+Подiлись e-mailомНедостатнє виховання і погана поведінка батьків найчастіше негативно впливає на доросле життя дитини.

Майбутнє дитини навіть може скластися трагічно. Психічні травми, отримані в дитинстві, розвивають в душі дитини тривогу, депресію, залежність, імпульсивність і втрату контролю над собою. Травмовані діти зазвичай дуже вразливі і чутливі. Їх психіка і мислення ще не дозріли для того щоб бути свідомими того, що відбувається з ними. А емоції вже є і вони сильні.

Діти не повинні відчувати таке поводження!

1. Приниження своєї дитини. Батьки не повинні перестаратися в своїх негативних коментарях. Науково доведено, що біль від приниження схожий на фізичну травму.

2. Тиск над дитиною. Надмірний тиск на дитину викликає у неї тривогу і почуття безвихідності, навіть якщо батьки виправдовують свою поведінку турботою. Буває, що така поведінка призводить до трагедій, але частіше за все закінчується неврозами.

3. Зрада. Діти зовсім не розуміють, чому батьки чинять так чи інакше. Інтриги їм невідомі. Вони довіряють своїм батькам і щиро їх люблять. Батьківська зрада може їм завдати непоправної психологічної травми.

4. Покинута дитина. Для будь-якої дитини дуже важливо відчувати підтримку і прихильність своїх батьків. Експерти вважають що, багато дітей, від яких відмовилися батьки, в дорослому житті виявляються емоційно залежними.

5. Несправедливість по відношенню до дитини. У дитини, яка зіткнулася в ранньому віці з несправедливою поведінкою своїх батьків, змінюється свідомість. У неї завжди буде негативне сприйняття світу, і вона буде неправильно оцінювати свою роль по життю.

6. Відмова в розумінні. Така поведінка з вашого боку призведе до того, що дитина в дорослому житті буде шукати схвалення з боку сторонніх людей.

7. Емоційна відстороненість. Заперечення або ігнорування почуттями та емоціями свою дитину, дає їм зрозуміти, що їх переживання не важливі, не враховуються і взагалі повинні бути придушені.

Одного разу всі ці емоції вирвуться назовні, і тоді їх вже буде складно утримати. Діти потребують ніжності і турботи, довіри та прийняття, визнання і підтримки. Любіть своїх дітей!

«Запрограмуйте» свою дитину на щастя в особистому житті!

Те, в якому психологічному кліматі зростає дитина, які цінності та «програми» закладають у неї батьки, вражаюче потужно впливає на формування стержня особистості та визначає її подальшу долю.

Не треба йти до ворожки, щоб дізнатися, на скільки успішними та щасливими будуть ваші син чи донька. Просто зверніть увагу, які особисті якості ви щодня формуєте в них своїм вихованням та на яку стезю свідомо чи підсвідомо скеровуєте.

ОСНОВНІ ДИТЯЧІ ТРАВМИ ТА ОБРАЗИ

Підривання самооцінки дитини через порівняння її з оточуючими.

Як часто ви кажете дитині фрази, типу: «Поглянь, як гарно навчається дівчинка Зоя / грає в футбол хлопчик Андрій»? Чи ще гірше: «Чому в більшості дітей це виходить, а в тебе ні?»…

Навіть, якщо подібні слова були сказані просто «на емоціях», спересердя чи жартома, головний меседж: «ти не достатньо хороший». Дитина починає сумніватися в собі, стає замкненою чи проявляє агресію до вас і оточуючих. Тобто, ви так чи інакше, «сієте» в ній зернину саморуйнування.

Пам’ятайте, легше зайвий раз стримати себе у поведінці та висловлюваннях, ніж потім, за допомогою психолога, шукати задавнений корінь «складної вдачі» вашої дитини.

Нестача підтримки та неприйняття дитини такою, якою вона насправді є.

Діти дуже тонко відчувають осуд та негатив до себе, навіть якщо ви цього відкрито не проявляєте. Щоби позбутися незадоволення власною дитиною – перестаньте бути занадто критичними й до самих себе. Натомість, періодично запитуйте себе: яким навичкам я зараз навчаю дитину?

Наприклад, постійно повторюючи: «Ти повинен бути слухняним» чи «Нема поняття “не хочу”, є поняття – “треба”!», ви готуєте зі своєї дитини, максимум, гарного підлеглого. В даній ситуації чекати, що в майбутньому вона стане справжнім лідером – безглуздо.

Якщо ж ви мрієте, щоб син чи донька виросли відповідальними, самостійними людьми – завчасно оберіть правильну стратегію виховання. Давайте їм необхідну кількість свободи («безпечну» для їхнього  віку та рівня самоусвідомленості). По-дружньому підказуйте та наставляйте дітей, уникаючи зайвого моралізаторства й читання нотацій.

До речі, на Заході сьогодні активно впроваджується тенденція обрання для дитини з досягненням нею 14-річного віку тренера-наставника (успішного педагога з вокалу, танців, тренера з єдиноборств тощо). Результати досліджень показують, що саме в цей період діти остаточно перестають сприймати батьків, як авторитет. Тому багато тамтешніх батьків зацікавлені  знайти собі гідну «заміну» в даній ролі, щоб запобігти потраплянню дитини під чужий згубний вплив.

Образа на батьків за недостатню зацікавленість дитиною чи її повну відсутність.

Брак любові та уваги до себе дитина переживає, як потужний стрес. Щоб притлумити біль, у майбутньому вона намагатиметься компенсувати їх за рахунок оточуючих, вдаючись до девіантної поведінки. Скоріш за все, від цього потерпатимуть її колеги, друзі, родичі, а найбільше – кохана людина.

Надмірна нав’язлива опіка і, як наслідок – відсутність у дитини власної моделі поведінки, стійкої ролі у міжособистісних стосунках.

Типова ситуація, наприклад, коли від чоловіка, якого занадто опікали в дитинстві, потім очікують рішучості та надійності. А ці якості йому взагалі не характерні, бо батьки їх просто не заклали під час виховання.

Фізичне покарання дитини (ляпас, штовхання, побиття).

Вперше піднімаючи руку на дитину, пам’ятайте: зараз ви не стільки караєте її за якусь провину, скільки закладаєте їй у підсвідомість недовіру до себе та вводите в її світогляд новий спосіб вирішення конфлікту під назвою «Коли щось не по-моєму – маю право вдарити». Ситуація ускладнюється, якщо, наприклад, тато час від часу піднімає на сина руку, а мати каже: «Не ображайся на батька, він просто без настрою (чи напідпитку)». В такі моменти дитина добре запам’ятовує, що фізичній розправі, виявляється, можна знайти виправдання. Не важко здогадатися, що вона копіює дану модель поведінки й у відповідній  ситуації буде її використовувати.

Таким чином, мріючи про подружнє щастя для своєї кровинки, пам’ятайте:

Перший крок вашої доньки чи сина до вівтаря зумовлюється вашою реакцією на будь-який їхній самостійний крок у ранньому дитинстві. Тобто, від того, скільки впевненості в собі, гідності та людинолюбства ви закладете в дитину, прямо залежатиме її подальша здатність бути щасливою й дарувати щастя іншому.

Тож будьте дбайливими «скульпторами» та «програмістами» долі своєї дитини, доки ця справа вам підвладна.    

Як виростити вдячних дітей

Подяка – одна із основних рис характеру щасливої ​​людини. 

На сьогодні, в нашому матеріалістичному світі, все складніше виростити вдячну дитину, а навчити ввічливих виразів «будь ласка» і «дякую» для цього недостатньо. Подяка – це здатність цінувати те, що у тебе є. Для того, щоб виховати в вашій дитині почуття здатності, слід регулярно повторювати з нею наступні вправи:

Подарунки сьогодення

Сядьте поруч з дитиною і разом перерахуйте «дари» цього дня: моменти, події, враження, за які ви вдячні. Це можуть бути і люди, і ігри, і частування, – все, що завгодно. Головне – навчитися дивитися на те, що з нами відбувається, як на подарунок долі. Можна навіть вести «Щоденник подяки».

День добрих справ

Це один день в місяці, коли ви і ваші діти робите щось корисне для інших: прибирання спільного двору, збір речей для благодійних організацій, покупка корму для собачого приюту. Завдяки цьому ви допоможете зрозуміти дітям, що приємно не тільки брати, а й віддавати. Це важливий компонент подяки.

Ти пам’ятаєш…

Хороші моменти потрібно закарбувати у пам`яті. Згадуючи приємні події дня, промовляйте: «Ти пам’ятаєш, як тобі сподобалося, коли …”,« Як ти був радий, коли … »,« Як ти був щасливий, коли … ». І навіть негативну ситуацію можна перетворити на привід для подяки, наприклад, коли ви приготували щось, що дитина відмовляється їсти: «Ми тепер знаємо, які в тебе смаки!»

Ти – мій помічник!

Якщо дітям говорити про це, вони будуть відчувати, що їх цінують, і дійсно будуть допомагати і намагатися зробити більше.

Ти турботливий

Частиною здатності бути вдячним є здатність піклуватися про інших. Навіть якщо дитина робить щось рутинне: прибирає свої іграшки або ставить свою тарілку після їжі в мийку, скажіть: «Ось, який ти турботливий!». Крім того, що ви повинні подякувати, похваліть її, і дайте зрозуміти, що вона – уважна, відповідальна і дбайлива. Це дуже важливо для розвитку здорової особистості.

Чим ми можемо поділитися сьогодні з іншими?

Те, що нам було давно відомо, підтвердилося і науковими дослідженнями: маленькі діти набагато відчувають себе щасливішими, коли мають можливість пригощати і ділитися з іншими. Найбільшої радості їм приносить той подарунок, який дорогий для них самих: зроблений власними руками або куплений на відкладені заздалегіть кошти. Насправді, добрі слова теж можна дарувати. Можна поділитися частуванням або іграшкою. Ваше завдання – стежити, щоб це відбувалося (усвідомлено) хоча б раз в день.

Нам так пощастило!

У будь-який момент дня згадайте, як вам пощастило: що залишилося чотири дні до вихідних, що на ногах зручні і красиві черевики, що в кафе є вільний столик і морозиво.

Як здорово, правда?

І хоч ця вправа дуже схожа на попередні, але міняючи фразу, ми урізноманітнюємо наше існування:«Як здорово, коли вся сім’я п’є чай разом, правда?», «Як здорово, що у нас є час повалятися на дивані, правда?», «Як здорово, що ми можемо ділитися думками та ідеями, правда?» та ін.

Щастя – це не процес отримання нами чогось, чого у нас немає, це визнання цінності того, що у нас є. Повірте, що діти, особливо маленькі, не бачать скільки ваших зусиль коштує їх комфорт і радісне дитинство. Але якщо ви будете регулярно вчити їх помічати і цінувати те, що вони мають, то вони обов’язково навчаться цінувати вашу батьківську працю і все те, що їх оточує.

Поради батькам: як правильно говорити «ні»

Батькам іноді буває достатньо важко привчити дитину до дисципліни. І це дуже їх засмучує. Зрозуміло, усі батьки прагнуть бачити свою дитину радісною й усміхненою, ніхто не хоче засмучувати дітей і доводити їх до сліз. І якщо, привчаючи дитину до дисципліни, прямо говорити їй «ні», це може викликати в неї негативні емоції.

Якщо ви хочете, аби ваша дитина росла дисциплінованою і водночас щасливою, мусите навчитися правильно встановлювати для неї обмеження. Розгляньмо декілька способів, як ефективно говорити дитині «ні», не завдаючи їй при цьому шкоди.

Одного разу достатньо

Коли ви вперше говорите дитині «ні», ваш голос повинен бути спокійним, але твердим – таким, щоб дитина зрозуміла, що ви не зміните своє рішення. Ваше обличчя має бути серйозним. Поговоріть із дитиною і поясніть їй причину, через яку вона не отримає те, що хоче. Якщо з першого разу дитина не реагує на вашу заборону, варто спробувати інший підхід.

Але якщо ви зміните своє рішення й дозволите дитині те, що раніше забороняли, це буде вашою головною помилкою. Дитина зрозуміє, що може змусити вас змінити ваше рішення.

Пояснюйте

Іноді недостатньо просто сказати «ні». Якщо ви не пояснюєте дитині, чому забороняєте їй робити що-небудь, тоді вона не розуміє ситуації. Вам варто навести реальні аргументи, зрозумілі для дитини.

Не кричіть на дитину

Згідно з дослідженнями, у дітей, на яких батьки кричать, встановлюючи покарання, спостерігаються проблеми з поведінкою й різні емоційні розлади. Також крик може знижувати самооцінку дитини й викликати депресію. Тому спілкуйтеся з дитиною спокійно й доброзичливо.

Іноді дитина вимагає що-небудь у батьків, бо їй просто нудно. Приділяючи дитині більше уваги, спілкуючись і граючись із нею, ви можете допомогти їй не нудьгувати й скеруєте її мислення в позитивне русло.

Поважайте особистісні кордони дитини

Батьки часто забувають про цю важливу складову взаємин із дитиною. Дитині не подобається, якщо ви ставите її в незручне становище в присутності інших людей. Тому будьте уважні, прагніть того, аби ваше ставлення до дитини було шанобливим.

«Так» може означати «ні»

Коли діти надто часто чують від батьків слово «ні», це заважає розвитку в них мовних навичок і викликає негативні емоції. Можна сказати «так» і при цьому відмовити в чомусь дитині. Наприклад, якщо дитина запитує, чи можна їй узяти печиво, ви можете відповісти: «Так, але тільки після обіду». Якщо дитина просить придбати їй іграшку, скажіть: «Добре, якщо ти хочеш цю іграшку, я куплю її тобі на день народження». Таким чином, дитина може отримати бажану річ у інший день і при цьому вчиться йти на компроміс.

Говорячи «ні» дитині, пропонуйте їй альтернативу

Коли ви пропонуєте дитині альтернативу, вона розуміє, що ви не відмовляєте їй у її проханні. Наприклад, ви можете сказати: «Ні, тобі не можна зараз узяти цукерку. Замість цього можеш з'їсти яблуко». Так ви пропонуєте дитині інший варіант. Після цього можете пояснити, що яблука набагато корисніші для здоров'я, ніж цукерки.

Не подавайте дитині даремних надій

У відповідь на прохання дитини батьки часто кажуть: «Не зараз, люба». Але якщо не зараз, то коли? Якщо ви не виконуєте своїх обіцянок, дитина може втратити до вас довіру. Обіцяючи щось, укажіть конкретний період, упродовж якого дитина отримає обіцяне. Наприклад: «Не зараз, люба. Я куплю тобі цю іграшку на День народження».

Давайте дитині вибір

Можливість вибору надихає дітей і переконує їх у тому, що їхня думка є цінною. Маючи вибір, діти не відчувають, що їх ігнорують. Наприклад, не дозволяючи дитині з'їсти цукерку, ви можете запитати в неї, що б вона хотіла натомість: яблуко, апельсин чи банан.

Пропонуючи дитині обрати страву на вечерю, дайте їй на вибір декілька найбільш корисних варіантів, а не просто дозволяйте назвати все, що їй заманеться. Ви повинні пам'ятати: якщо вибір дитини не обмежений, це може призвести до того, що вона обере поганий варіант. Після цього вам доведеться сказати їй «ні», ставлячи під сумнів цінність її думки.

Не заходьте в суперечність зі своїм чоловіком

Іноді, коли дитина чує слово «ні» від одного з батьків, вона відразу ж іде до іншого, аби отримати бажане. Це може призводити до конфліктів між батьками та привчати дитину до маніпуляцій. Тому, коли дитина просить у вас що-небудь, варто перепитати в чоловіка, чи не зверталася дитина до нього із цим самим проханням.

Іноді батькам складно відмовити дитині в чомусь, адже всі хочуть, щоб їхні діти були щасливі. Тому емоційно буває легше потурати бажанням дитини або перейти на крик, щоб відмовити їй. Однак замисліться про наслідки своєї поведінки, які можуть датися взнаки через роки. Навчіться спілкуватися з дитиною спокійно й ефективно.

Як привчити дітей 

виконувати обов'язки вдома

Як часто ви чуєте від своєї дитини фрази: «Я зроблю це потім», «Чому я повинен це робити?», «Нехай це зробить брат» тощо, коли просите її зробити що-небудь удома? Такі відмовки можна почути від дітей досить часто.

Якщо справа стосується виконання тієї чи іншої домашньої роботи, діти – справжні майстри відкладання на потім, відмовок, суперечок і протестів. Це викликає занепокоєння батьків, а також нерідко конфлікти між ними й дітьми.

Домашні обов'язки – винахід людства, а не природна потреба. Однак, спостерігаючи за тваринами, можемо побачити щось подібне. Наприклад, коли кошеня грається з м'ячиком, воно розвиває навички, необхідні для полювання. Простіше кажучи, ці навички необхідні йому для виживання. Цуценя, ганяючись за власним хвостом, розвиває спритність та орієнтацію в просторі. Пташеня, яке розправляє крила в гнізді, готується до майбутніх польотів. Так само й домашні обов'язки готують дитину до самостійного життя.

Чи потрібно змушувати дитину виконувати домашні обов'язки?

Вступаючи з дитиною в конфлікти й наполягаючи, щоб вона виконувала домашні обов'язки, можливо, ви відчуєте себе спустошеними від постійних суперечок. Вам може здатися, що ви постійно нагадуєте дитині про одне й те ж, бурчите на неї або караєте її просто задля того, щоб вона чинила по-вашому. Тому у вас може виникнути спокуса не змушувати дитину робити домашню роботу й у такий спосіб позбавити себе негативних емоцій.

Емоційно вам легше власноруч виконувати всю роботу. Батьки часто діють саме так із декількох причин:

• вони свідомо уникають конфліктів з дітьми, побоюючись зіпсувати взаємини з ними;
• змушуючи дітей виконувати домашню роботу, вони можуть відчувати провину перед ними. Батьки вважають, що діти й так перевантажені школою та позакласними заняттями, тому не хочуть перевантажувати дитину ще більше;
• вони можуть не усвідомлювати реальних здібностей дитини, вважаючи, що вона ще занадто маленька, щоб нести відповідальність.

Незважаючи на те, що привчити дитину до виконання домашніх обов'язків буває досить складно, це має багато переваг для неї самої. Психологічні дослідження свідчать, що діти, які змалечку виконують ті чи інші домашні обов'язки, мають вищу самооцінку і є більш відповідальними, ніж їхні однолітки, котрі таких обов'язків не мають. Крім того, діти, привчені до домашньої праці, краще справляються з фрустрацією і, як наслідок,  успішніше вчаться в школі.

Обов'язки в дошкільному віці

Ніколи не рано привчати дитину до домашніх обов'язків. У 2–3 роки дитина вже може розвивати базові навички, що знадобляться їй у подальшому житті. Виконуючи найпростіші обов'язки, дитина усвідомлює їх як частину повсякденного життя і розуміє, що порядок у домі залежить від кожного члена сім'ї.

Маленьким дітям виконання домашніх обов'язків дає насолоду. Для них така діяльність нічим не відрізняється від гри. Діти можуть допомагати батькам складати випраний одяг, витирати стіл, підмітати підлогу або виносити сміття. Їм під силу також прибирати іграшки у своїй кімнаті, доглядати за домашніми тваринами й рослинами.

Хоча користь від дитячої допомоги, можливо, невелика, але виконуючи свої обов'язки, дитина розуміє, що її внесок важливий. Вона також розвиває навички моторики й навчається співпрацювати з іншими людьми для досягнення мети.

Маленькі діти охоче наслідують у всьому батьків (ось чому серед дітей популярна гра «доньки-матері»). Допомога батькам також розвиває в дитини впевненість у собі й підвищує її самооцінку. Дайте дитині можливість займатися хатньою роботою і не забувайте хвалити її за виконане.

Обов'язки в шкільному віці

Коли дитина підростає і йде до школи, вона може виконувати складніші доручення: робити собі сніданок у школу, складати свій одяг, заправляти ліжко й мити посуд після сніданку. Не хвилюйтеся, якщо ліжко виявиться заправлене не надто охайно, а посуд вам доведеться мити заново. Похваліть дитину за докладені зусилля, із часом вона навчиться краще виконувати свою роботу.

Старші діти можуть брати більше відповідальності. Це розвиває почуття довіри між батьками й дітьми й викликає в дитини почуття гордості. Показавши, як виконувати складні завдання, дайте дитині змогу надалі робити їх самостійно. Не опікайте дитину надмірно, але за потреби будьте готові їй допомогти.

У 10-річному віці дитина вже готова засвоювати навички вирішення різних завдань і зміцнювати впевненість у собі. Допомога в домашніх справах – слушна нагода для цього.

Обов'язки в підлітковому віці

Коли дитина вступає в підлітковий вік, її допомога вдома – вже не гра, а частина реального життя. Якщо дитина вже цілком відповідально ставиться до своїх обов'язків, можна дозволити їй брати участь у виробленні спільних сімейних рішень. Не забувайте, як і досі, хвалити дитину й надавати їй підтримку. Так ви зміцните її впевненість у собі. Більшість підлітків хоче встановити дружні взаємини з батьками, щоб відчути рівноправність у сім'ї.

Підлітку можна доручити придбати продукти в магазині, приготувати їжу, доглядати за молодшою дитиною, вигуляти собаку. У старшому віці, коли дитина почне заробляти свої перші гроші, заохочуйте її вносити власну лепту у розв’язання фінансових питань. Це дасть дитині змогу розвинути навички, які знадобляться їй у подальшому житті, коли вона навчатиметься в університеті й житиме окремо від вас.

Уникайте гендерних стереотипів, доручаючи дитині домашні справи. Хлопчики повинні вміти готувати і прати, а дівчатка – мати елементарні навички поводження з технікою.

Ваше завдання – надати дитині підтримку й допомогти їй розвинути необхідні навички. Дотримуючись цих рекомендацій, ви навчите дитину співпрацювати з іншими людьми й нести відповідальність за частку сімейних справ.

Як допомогти дитині 

набути впевненості в собі

Діти часто страждають від невпевненості в собі, що суттєво заважає їм досягати успіху в навчанні, спілкуванні та інших важливих життєвих сферах. Пропонуємо прості поради, дотримуючись яких, ви допоможете своїй дитині стати набагато впевненішою й досягти всіх поставлених цілей.

Пояснюйте, за що ви хвалите дитину

Маленьких дітей потрібно підбадьорювати, коли вони вчаться повзати, кидати м'яч або малювати геометричні фігури. Однак з часом дитина так звикає до похвали, що не розуміє, чи дійсно вона зробила щось вартісне, коли її хвалять, чи ні. Вона також відчуває, коли ви перебільшуєте («Ти побудував найбільшу вежу, яку я коли-небудь бачила!») й може проігнорувати ваш комплімент. Не хваліть дитину, якщо вона зробила те, що ви її попросили зробити. Якщо вона почистила зуби або склала одяг у шафу, досить просто подякувати їй. Уточнюйте, за що ви хвалите дитину. Наприклад, замість того, щоб сказати: «Твій малюнок прекрасний», скажіть: «Ти добре використав синій колір».

Не рятуйте дитину

Батьки схильні оберігати дитину від усіх неприємностей, розчарувань і помилок. Але якщо ви надто втручаєтеся у справи дитини, наприклад, домагаючись, щоб її запросили на день народження або взяли до футбольної команди, то надаєте їй ведмежу послугу. Діти повинні знати, що іноді зазнавати поразки, засмучуватися, хвилюватися або гніватися – це нормально. Діти вчаться досягати успіху, долаючи перешкоди, і вам не потрібно усувати їх.

Маленьким дітям необхідно мати можливість грати й ризикувати, не побоюючись, що батьки будуть їх критикувати або вказувати, що їм потрібно робити. Щоб допомогти дитині приймати свої невдачі, батьки можуть навмисно припускатись дрібних помилок і показувати дитині, що вони ставляться до них з легкістю.

Дозвольте дитині приймати рішення

Коли дитина з раннього віку має можливість приймати рішення, вона набуває впевненості в собі. Звичайно, діти люблять командувати, але якщо покласти на них занадто багато відповідальності, це може приголомшити. Найкраще запропонувати дитині три варіанти на вибір. Наприклад, не запитуйте дитину, що вона хоче на обід, а запропонуйте вибрати одну з трьох страв. Разом з тим дайте зрозуміти, що в ряді випадків право голосу залишиться за вами.

Акцентуйте увагу дитини на позитивних моментах

Якщо дитина відчуває сильне розчарування, допоможіть їй зберігати оптимізм. Замість того, щоб утішати її загальними фразами на кшталт: «Подивися на ситуацію з іншого боку», допоможіть знайти вихід із ситуації й досягти своєї мети. Так, якщо дитина читає гірше, ніж її однокласники, поясніть їй, що кожна людина має свій власний темп навчання, і запропонуйте щодня читати разом з нею. Якщо син засмучений через те, що не потрапив до шкільної футбольної команди, не потрібно говорити йому: «Нічого, я думаю, ти граєш краще за всіх». Замість цього скажіть: «Я бачу, який ти засмучений. Нумо подумаймо, що ми можемо зробити для того, щоб потрапити в команду наступного разу».

Розвивайте інтереси дитини

Залучайте дитину до різних занять й всіляко заохочуйте, якщо серед них вона знайде те, що дійсно полюбить. Діти, які мають захоплення, чи то динозаври, чи кулінарія, пишаються тим, що вони знають і вміють, та схильні досягати успіху й в інших сферах. Дивні хобі можуть допомогти дитині завести друзів і пережити важкі часи в школі. Наприклад, якщо ваш син любить малювати, а всі хлопчики в його класі захоплюються спортом – запропонуйте дитині намалювати щось на спортивну тематику. Також можете зробити альбом з малюнків й запропонувати дитині показати його однокласникам.

Навчіть дитину вирішувати проблеми

Діти набувають упевненості в собі, коли вчаться домовлятися, щоб отримати те, чого хочуть. Навіть маленьку дитину можна навчити самостійно вирішувати проблеми. При цьому батькам важливо не втручатися. Наприклад, якщо дитина скаржиться вам, що на ігровому майданчику інша дитина забрала в неї іграшку, запитайте: «Як ти думаєш, як найкраще повернути іграшку?». Якщо дитина каже, що потрібно піти й відібрати свою іграшку, запитайте в неї: «Що станеться, якщо ти так зробиш? Чи є в тебе інші ідеї?». Дитині можуть прийти на думку способи вирішити проблему мирним шляхом, наприклад, запропонувати кривдникові разом пограти іграшкою.

Допомагайте іншим

Коли перед дітьми стоїть вибір – витратити гроші на розваги або віддати їх на благодійність, вони вчаться брати на себе відповідальність. Добре, якщо в дитини є домашні обов'язки, проте для маленьких дітей ще важливіше допомагати батькам. Так вони розуміють, що справи дорослих вимагають зусиль і зможуть впевненіше справлятися зі своїми завданнями в майбутньому.

Дозвольте дитині більше часу проводити з дорослими

Діти люблять спілкуватися з однолітками, але не менш важливо, щоб у їх оточенні були й дорослі. Спілкування зі старшими збагачує світ дитини, розвиває в неї навички спілкування з кимось, крім батьків, учить її різних способів мислення. Дослідження показують, що тісні стосунки з ким-небудь з дорослих (з учителем, дядьком, тіткою або тренером) роблять дитину більш життєрадісною.

Мрійте про майбутнє

Якщо дитина уявляє, як у майбутньому вона робить щось важливе або досягає цілей – вона стає більш упевненою в собі. Розкажіть дитині, як ви, ваш чоловік, інші дорослі, яких ви знаєте, вибирали професію. Можливо, дитина мріє стати поп-зіркою або космонавтом, проте не змушуйте її тверезо дивитися на власні перспективи. Навіть якщо дитина змінить свою думку, важливо, що вона думає про майбутнє.

Тест “Обери свій колір ” 

дозволить вам дізнатися про себе більше

Подумайте, будь-ласка, який із названих нижче кольорів найбільш приємний вам останнім часом, і виберіть його як ваш, потім прочитайте інтерпретацію. Кольори: Зелений, Червоний, Фіалковий, Синій, Жовтий, Коричневий,Чорний, Сірий.
Тест “Обери свій колір ” 
дозволить вам дізнатися про себе більше

Зелений. Його вибирають люди, які вважають себе реалістами. Вам не позичати волі, наполегливості і цілеспрямованості. Здається, ви народжені для того, щоб керувати іншими. Точна пам’ять, уміння чітко і ясно викладати думки-ваші сильні сторони. При цьому ви зі смутком помічаєте, що не всі розуміють ваші благородні наміри-це дратує. Будьте обережні: навчіться розслаблятися і не бачити невдач.

Червоний. Оптимісти і життєлюби завжди обирають цей колір. Прагнучи успіху, ви зазвичай досягаєте результату в будь-якій діяльності. У вас постійне бажання активних дій, ініціативи, конкуренції в роботі, спорті тощо. Ви живете теперішнім, керуючись у житті принципом «переживати неприємності по мірі їх надходження». У вас часто з’являється бажання кардинально змінити сферу діяльності.

Фіалковий. Ви чуттєві, чарівні, привітні. Зовнішній світ з його грубими реаліями не викликає у вас симпатій. Ви намагаєтеся жити у своїй, створеній уявою країні, де є місце романтиці, сентиментам, справжній дружбі і ніжним стосункам. У вас особлива потреба в тонкому розумінні з боку партнера. Вам хочеться, щоб усі оточуючі помічали і позитивно оцінювали вашу чарівність. Усе таємничо-містичне викликає в вас жвавий інтерес. Ви любите, відчуваєте і розумієте справжнє мистецтво.

Синій. Його вибирають люди з урівноваженим характером, схильні до споглядальності. Вам властивий спокійний, розмірений спосіб життя, потяг до гармонії і задоволеності. У вашому житті не має місця гармидеру і поганому настрою; події розвиваються плавно, відповідно до традицій. Ви відданий партнер і дуже вразливі у питаннях, що торкаються кохання і одруження. Ви розгублюєтесьу ситуаціях, які швидко змінюються. Ви сором’язливі, слабкі, але небезпечні коли хтось стає у вас на дорозі.

Жовтий. Символічно, що жовтий колір відповідає теплу сонця, духу щастя, свободи. Ви живете очікуванням щастя у всіх його незчисленних проявів. Від вас віє оптимізмом і приязністю,але ваша постійна посмішка часто виявляється маскою, за якою приховується внутрішня напруга і бажання уникнутитруднощів. Ви хочете поваги і можете бути прикладом працьовитості, але наполегливість і старанність приходять до вас епізодично, час від часу. Ви рідко перебуваєте у спокої, весь час шукаєте чогось нового і схильні до змін заради змін.

Коричневий. Якщо у вас з’явилася любов до коричневого кольору, то це означає, що у вас з’явилася маса проблем,подолати які, ви не в змозі. Це може бути конфліктна атмосфера в колективі, дискомфорт в особистому житті, чи важка хвороба. Вам явно не вистачає того, що англійці називають «мій дім-моя фортеця», тобто місця де можна відчути себе у безпеці. У будь-якому випадку, вам необхідний відпочинок і спокій, доброзичливе оточення.

Чорний. Зазвичай його обирають люди, пов’язані з підприємницькою діяльністю. У багатьох випадках вибір чорного обумовлений традиціями і тенденціями у моді і в цьому випадку мова йде про колір не улюблений, а скоріше модний. При цьому якщо ж вам все-таки подобається чорний колір сам по собі, це означає, що теперішній період життя складається не найкращим чином у будь-який момент може статися спалах екстремальної поведінки, про який потім доведеться жалкувати. Ви наполегливо намагаєтеся відстоювати свою точку зору, драматизуєте ситуацію, вимоги до себе вважаєте завищеними, повстаєте проти своєї долі і схильні діяти нерозсудливо.

Сірий. Вам властива доля самолюбства, яка багато в чому визначає ваші вчинки. Ви здатні ефективної і плідної діяльності.Можливо, оточуючі вважають вас непересічною особистістю, але лише собі ви можете зізнатися, що всі ці досягнення-тільки результат втечі від хвилюючої вас проблеми. Ви здатні приховувати свої істинні наміри і досягати своїх цілей, залишаючись при цьому ніби в стороні від того, що відбувається. Кар’єра політика чи бізнесмена може виявитися дуже вдалою.

Чому важливо вкладати дитину спати не пізніше 21:00

Усе своє дитинство ми чули фразу: “Дев’ять годин. Дітям пора спати”!

Поступово звички міняються, причому не лише у дорослих, але і у дітей. Якщо раніше в 9 вечора ми вже лежали в ліжку, то сучасну дитину в цей час важко умовити навіть надіти піжаму.

Дитина повинна лягати спати рано. І не потрібно ніяких виправдань! Це необхідно тому, що гормон росту починає вироблятися в четвертій стадії сну, тобто приблизно в 00:30 годин, якщо лягти рівно в 21:00. Якщо дитина лягає спати дуже пізно, у неї залишається менше часу на вироблення цього гормону що серйозно впливає на її ріст.

До того ж, згідно з експериментами в цій області, діти з правильним режимом сну більше сконцентровані на уроках і краще запам’ятовують матеріал. Ще один значний плюс в тому, що діти з режимом мають менший ризик розвитку хвороби Альцгеймера в дорослому віці, оскільки, за словами лікарів, є тільки дві речі, які уповільнюють цю хворобу: сон і фізичні вправи.

Стежити за звичками свого чада ― завдання батьків. Ясна річ, що ви працюєте увесь день і єдиний час, коли можна відпочити, доводиться на вечір. Але не варто забувати, що діти переймають усі звички дорослих, тому у ваших інтересах простежити за режимом дитину. Адже це неодмінно позначиться на його майбутньому, як фізичному, так і психічному.

БАТЬКАМ 

ПРО СТОСУНКИ З ПІДЛІТКАМИ

Як виправити зухвалу поведінку дитини

Усім батькам час від часу доводиться справлятися з неслухняністю дитини. Нам це навряд чи подобається, проте це трапляється. Іноді ми й гадки не маємо, що потрібно робити й шукаємо фахівця, щоб отримати допомогу. Ми боїмося зробити неправильно та знизити самооцінку дитини і продовжуємо шукати способи впоратися з її зухвалою поведінкою. Але не будемо впадати у відчай, надія є! Усе, що нам треба робити, це своєчасно розбиратися із проявами неналежної поведінки, тобто відразу, як тільки вона виникає, і дотримуватися стратегії дисципліни. У цій статті пропонуються корисні поради, які допоможуть вам у цій відповідальній справі. Отже.

1. Намагайтеся зрозуміти вашу непокірну дитину

Якщо ви батьки дитини, яка поводиться зухвало, важливо, щоб ви постарались її зрозуміти. Що б не було, перш за все треба демонструвати їй свою безумовну любов. Якщо дитина або підліток поводиться зухвало, це означає, що вона або він уважає себе рівнею вам і не бачить у вас наставника, старшого, головного. Дитині необхідно, щоб дорослі розуміли її почуття, в іншому випадку вона відчуває розчарування, образу та проявляє гнів. Усі діти переживають подібні емоції в той чи інший момент, але діти із зухвалою поведінкою не можуть упоратися з тим фактом, що їх не розуміють.

2. Вилучайте дитину із ситуації

Якщо ваша дитина починає поводитися зухвало, відразу ж вилучіть її із ситуації! Скажіть, що пора йти додому, і негайно уходьте. Не дозволяйте, щоб вона просила вас залишитись або торгувалася з вами.

3. Стримуйте власні реакції, підкріплюйте слова справами

Якщо ви помічаєте, що дитина поводиться зухвало, у першу чергу зробіть крок назад. Вдихніть глибше. Ніколи не втрачайте самовладання у присутності дитини. Скажіть їй спокійним голосом, що її поведінка є неприйнятною і що ви порозмовляєте з нею пізніше. Дайте дитині деякий час на обдумування того, що вона зробила та можливих наслідків своїх учинків. За цей час заспокойтесь, опануйте себе та продемонструйте їй правильну реакцію.

4. У першу чергу контролюйте себе

Крики батьків примушують дитину поводитися ще гірше. Крики можуть дуже швидко вивести ситуацію з-під контролю. Коли ваша дитина чує, як ви кричите, вона відчуває, що ви втратили контроль над собою. Вона робить висновок, що емоційні сплески цілком припустимі. Зробіть глибокий вдих і заспокойтесь. Потім почніть розмовляти з дитиною переконливим і спокійним голосом. Це дуже важливий крок, який допомагає вирішувати проблеми проявів зухвалої поведінки й пом'якшувати протиборство.

5. Зберігайте контроль над ситуацією

Суперечка з дитиною дає їй можливість контролювати те, що відбувається, отже, дозволяє їй поводитися ще більш зухвало й агресивно. Якщо між вами виникло протиборство, скажіть дитині так: «Ти вже знаєш наслідки своїх учинків!». Після цього підіть. Якщо ви йдете в той момент, коли останнє слово залишилося за вами, то, як і раніше, контролюєте ситуацію.

6. Покладайте на дитину відповідальність

Перед тим як починати коригувати будь-якого роду прояви зухвалої поведінки, проведіть сімейні збори, зробіть це тоді, коли ви всі спокійні та врівноважені. Установіть для неслухняної дитини домашні правила й поясніть їй, які на неї покладено обов'язки по господарству, як і коли вона повинна робити домашню роботу, коли лягати спати, приходити додому із прогулянки, як треба ставитись до людей, які її оточують. Складіть список проявів неприйнятної поведінки, в який можна включити грубість, фізичну агресію у гніві, відмову виконувати свої обов'язки та зневажливу поведінку. Покладіть на дитину відповідальність та опишіть наслідки за порушення домашніх правил.

7. Описуйте наслідки, що відповідають віку дитини

Є дві категорії наслідків, які застосовуються в якості методів дисципліни. Одна з них – це вилучення, наприклад, вилучення дитини зі своєї кімнати, тайм-аут (одна хвилина на кожний рік віку) або «вилучення» улюблених іграшок.

Друга категорія – це примус, наприклад, примус оплатити штраф за погану поведінку та внесення цієї суми у скарбничку, додавання господарських обов'язків, похід разом з вами в магазин замість ігор на вулиці із друзями тощо.

Вилучення, як правило, працює краще для дітей молодшого віку, а примус зазвичай допомагає при вихованні дітей старшого віку й підлітків.

8. Не поступайтесь, не торгуйтесь, не робіть другу спробу

Ви повинні непохитно стояти на своєму, дотримуватися стратегії дисципліни в той момент, коли коригуєте зухвалу поведінку дитини. Якщо ви послідовні, дитина буде знати, що ваші слова не розходяться з ділом. Якщо ви поступаєтесь або піддаєтесь, вона не сприйматиме вас всерйоз. Якщо дитина каже комусь погані слова, ви повинні відразу припинити прояв подібної поведінки. Скажіть дитині так: «Не можна казати такі слова іншим людям. Вирушай у свою кімнату». Будьте послідовними. Торгуючись і даючи дитині другий шанс, ви дозволяєте їй поводитися зухвало.

9. Дітям необхідне позитивне підкріплення

Батькам надзвичайно важливо підкріплювати позитивну поведінку дитини. Підкріплюйте будь-який позитив, будь-який хороший учинок дитини. Багато й часто хваліть її, коли вона поводиться добре, нагороджуйте її за співпрацю. Це підсилює почуття відповідальності дитини за свої дії.

10. Постійно спілкуйтеся з дитиною

Коли між вами й дитиною налагоджуються добрі стосунки, більше спілкуйтеся з нею й розповідайте про свої очікування. Поясніть дитині, що ви як батьки робите все можливе, щоб навчити її корисних життєвих навичок, щоб вона виросла відповідальною людиною. Скажіть, що ви не намагаєтеся завдати їй неприємності, але хочете, щоб вона була сильною й задоволеною життям.

11. Нехай дитина бере участь, робить свій внесок

Коли ви обговорюєте з дитиною ваші очікування від неї, обов'язково дозволяйте їй висловлюватись. Давайте їй можливість вибору того, чим вона хоче займатися. Це дає деяке почуття контролю й допомагає знизити градус опору. Спитайте в дитини, в який час вона хоче виконувати свої домашні обов'язки або які обов'язки вона б хотіла виконувати.

12. Знайте, коли варто піти на компроміс

Важливо не торгуватись, а вчити непокірну дитину досягати компромісу. Ви трохи поступаєтесь, вона трохи поступається – і всі щасливі. Наприклад, якщо ви рано відправляєте дитину спати за погану поведінку, а вона просить тримати світло ввімкненим, щоб мати можливість почитати, не відмовляйте. Ви вилучили її з деструктивною ситуації й описали необхідні наслідки, цього достатньо.

13. Докладіть усіх зусиль, щоб ваша сім'я стала командою однодумців

Роз'ясніть усім членам сім'ї дисциплінарні правила й переконайте всіх дотримуватися їх. Ви й ваш чоловік/дружина повинні домовитися про те, яку поведінку вважати прийнятною, а яку неприпустимою. Якщо старші діти-підлітки наглядають за маленькими дітьми, вони повинні дотримуватися ваших принципів і бути послідовними при імплементації стратегій дисциплінування. Молодша дитина має знати, що під час вашої відсутності головним у домі є її старший брат або сестра, при цьому старші очікують від неї такої ж поведінки, що й ви.

Виключіть варіант опозиційно-зухвалого розладу

Якщо ви зовсім не можете контролювати зухвалу поведінку дитини, то повинні переконатися, що вона не страждає на так званий ОЗР – опозиційно-зухвалий розлад. Коли дитина протягом шести місяців постійно проявляє зневагу, поводиться зухвало, її важко контролювати, є велика ймовірність, що в неї ОЗР. Симптоми такого розладу включають непомірні істерики, постійні звинувачення інших у власних помилках, відмову дотримуватися правил, ворожість і мстивість. Якщо в дитини є ОЗР, їй будуть потрібні психотерапія та/або медикаментозне лікування. Крім того, ви зробите правильно, якщо будете послідовними в дисципліні, вихованні та будете виконувати рекомендації лікаря.

Як виростити високоінтелектуальну дитину

Якщо перед вами постає питання, як виростити розумну дитину, усе, що вам потрібно, це любов, час і материнська/батьківська відданість. Багато батьків уважають, що при цьому вони повинні бути ще й неодмінно розумними, але, як не дивно, ця якість не обов'язкова. Вашій дитині необхідна лише ваша увага.

У перші десять років життя малюк отримує найбільшу кількість знань, оскільки його мозок утворює трильйони нейронних зв'язків. Щоразу, коли ваша дитина пізнає щось нове, її мозок формує ще одне з'єднання. Усі вони в результаті допомагають їй більш ефективно вчитись і в інших галузях знань. Наприклад, уроки музики допомагають розвивати математичні навички. Отже, як же батьки можуть допомогти дитині повністю розкрити свій потенціал? Давайте з'ясуємо.

Як виростити високоінтелектуальну дитину

Ось кілька способів, які допомагають розвивати інтелект дитини з раннього віку:

1. Використовуйте правильну техніку ведення розмови

Ставте дитині відкриті запитання, на які не можна відповісти просто «так» або «ні»; це допоможе їй розмірковувати про те, що вона знає та що їй ще належить дізнатися. Установіть з дитиною зворотний зв'язок і дайте їй зрозуміти, що ви високо цінуєте її думку. Крім того, у розмові з дитиною намагайтесь не «сюсюкати», а використовувати звичайні, «дорослі» слова. Це допоможе їй збагатити словниковий запас і покращити розуміння усного мовлення. З першого разу дитина може не зрозуміти значення ваших слів, але після того, як ви скажете фразу кілька разів, вона обов'язково зрозуміє її та запам'ятає.

2. Читайте вашій дитині

Читання допомагає мозку дитини вибудовувати логічні зв'язки й аналізувати навколишній світ, а також дає велику кількість інформації про життя. Загальновідомо, що читання дитині з раннього віку розвиває її розумові здібності, сприяє кращому засвоєнню матеріалу в майбутньому. Експерти вважають, що читання є основою всіх знань. Крім того, ви можете систематично обмінюватись думками про прочитаний матеріал і мати можливість обговорювати певні складні або суперечливі моменти. Такі бесіди неодмінно принесуть користь розумовим здібностям дитини та її вмінню висловлювати свою думку.

3. Хваліть правильно

Надмірна похвала в ситуації, коли дитина робить щось правильно, примушує її бути про себе надто високої думки, у результаті вона стає дратівливою. Замість цього підтримуйте й підбадьорюйте дитину, навіть якщо вона приносить додому не найвищі оцінки. Кажіть, наприклад, «Ти впоралася із завданням майже правильно» або «У тебе майже вийшло». Слова підбадьорення, які при цьому не є дуже позитивними й занадто негативними, дуже корисні в довгостроковій перспективі.

4. Заохочуйте допитливість

Можливо, ви помітили, що коли ваша дитина була ясельного або дошкільного віку, вона хотіла знати абсолютно все про те, що її оточує. Але коли діти досягають шкільного віку, їхня допитливість, як правило, згасає. Намагайтеся заново розпалити її тими способами, які підходять для більш дорослого школяра. Водіть дитину в художні галереї, на концерти, у музеї й бібліотеки, де вона зможе відкрити для себе щось нове й цікаве.

5. Використовуйте будь-яку можливість, щоб навчати свою дитину

Коли ви приходите з роботи, розповідайте дитині про те, чим ви займались. Крім того, ви можете брати її з собою в магазин і вчити її того, як треба порівнювати ціни. Ви навіть можете дати три-чотирирічному малюку завдання вибрати яблука або апельсини. Вимовте назви фруктів і попросіть малюка знайти їх. Є безліч можливостей розповісти дитині про навколишній світ у повсякденному житті, постарайтесь не змарнувати їх!

Що варто робити й чого треба уникати батькам при вихованні розумної дитини

Усупереч поширеному переконанню, виховання розумних дітей не вимагає надмірної опіки над ними. Ось кілька фактів, які ви повинні знати, виховуючи вашого маленького генія.

1. Що варто робити:

• Давайте дитині можливість думати. Коли їй треба виконати завдання, нехай вона продумає рішення самостійно. Якщо ви відповідаєте на всі запитання й виконуєте всі завдання замість неї, дитина нічого не навчиться.
• Не відповідайте на її запитання відразу. Ця порада може здатися жорстокою, але це не так. Коли ваша дитина ставить вам запитання, попросіть її пошукати відповідь самостійно. З раннього віку вчіть свого маленького мислителя користуватися джерелами знань, такими як енциклопедії, інформаційно-пошукові системи й бібліотеки. Іноді, щоби бути розумним, не треба знати відповідь, треба знати, як і де її знайти.
• Підтримуйте спільні заняття дитини з однолітками. Робота в конкурентному середовищі, наприклад, участь у проектах ораторського мистецтва, малювання або математики допомагає дітям навчитися співпрацювати з іншими дітьми. Спільні заняття також сприяють розвитку в дитини адекватної самооцінки.
• Проявляйте творчий підхід. Коли ви щось показуєте дитині, робіть це творчо й весело! Робіть самі та вчіть малюка робити щось своїми руками. Найчастіше тривимірна модель несе більше змісту, ніж малюнок на папері.
• Підтримуйте зв'язок з дитиною. Під час вечері цікавтесь, як пройшов її день. Важливо, щоб дитина розповідала вам про свої почуття та про те, чим вона займається в дитячому садку або школі. Нехай вона не з чуток знає про те, що ви завжди готові прийти їй на допомогу; намагайтесь підтримувати з нею тісний зв'язок.
• З раннього віку розповідайте малюку про свої очікування від нього. Сядьте разом з ним і встановіть деякі цілі, а для допомоги в цьому процесі поставте йому запитання «Ким ти хочеш стати, коли виростеш?». Обговорюйте його плани в навчанні та свої очікування. Не тисніть на нього – більше слухайте.
• Радійте успіхам дитини. Ви можете просувати дитину в одному напрямку, а вона буде домагатись успіхів у чомусь зовсім іншому; у будь-якому випадку, радійте її успіхам. Нехай вона знає, що ви пишаєтесь нею незалежно від того, у чому вона досягла успіху.
• Намагайтесь мислити нестандартно. Учіть дитину розглядати завдання під різними кутами. Це допоможе їй проявляти творчий, інноваційний та прогресивний підхід, необхідний для досягнення успіху в сучасному суспільстві.
• Проблеми приносять позитивний досвід. Навчайте свою дитину вирішувати проблеми, які виникають на її шляху. Попросіть малюка скласти список його проблем, завдань і використовуйте його як основу для майбутніх творчих звершень.

2. Чого треба уникати:

• Не перетворюйте повсякденне життя дитини на нудну буденність. Не тисніть на неї й не обмежуйте занадто суворо. Обдаровані діти потребують більш розслабленої атмосфери, заснованої на розумінні їхніх інтересів. Вони також люблять переходити від одного цікавого заняття до іншого за власним бажанням і тоді, коли їм хочеться.
• Уникайте ярликів, таких як «обдарований» або «геніальний». Ярлики лише віддаляють дитину від інших дітей і можуть стати приводом для глузування або знущань. Крім того, діти не хочуть розчаровувати батьків й у прагненні відповідати визначенню «обдарований» можуть відчувати надмірний стрес. Ставтесь до своєї дитини так само, як до будь-якої іншої.
• Не підштовхуйте дітей до спілкування. Обдарованим дітям буває складно вписатись у своє оточення. Так відбувається тому, що вони знаходяться на різних рівнях розвитку зі своїми однолітками. В обдарованих дітей, як правило, тільки один або двоє друзів, і це абсолютно нормально, якщо їм комфортно в такій ситуації.
• Намагайтесь не стримувати дітей. Яким би не був темп їхнього розвитку, не стримуйте дітей занадто. Якщо дитина стомлює вас і своїх учителів і їй нудно у другому класі, розгляньте можливість про її переведення в наступний клас. Спонукайте дитину рухатись уперед у своєму власному темпі.

Прості способи виправити погану поведінку

Іноді батьки не можуть упоратись із впертою дитиною. Вони посилюють правила, намагаючись домогтися послуху, але, як усім відомо, цей метод завжди виявляється неефективним.

Набагато краще мати під рукою готові правила, використовуючи які, батьки можуть домогтися від дитини бажаної поведінки та при цьому зберегти спокій. Розглянемо кілька простих способів досягти слухняності малюка й ситуації, в яких ці правила можна застосувати.

Правило № 1. Якщо дитина знаходиться в кімнаті, де працює хтось із батьків, вона повинна допомагати

Ситуація: малюк часто заважає вам, коли ви виконуєте якусь домашню роботу.

Діти зазвичай неохоче відгукуються на прохання батьків допомогти їм у домашніх справах, оскільки вони знають, що батьки й самі все зроблять, незалежно від їх допомоги. Крім того, від дітей, яких примушують допомагати батькам, зазвичай буває мало користі.

Але вони люблять перебувати біля батьків, і тому часто заважають їм працювати. Тому, якщо поставити дитину перед вибором допомогти або покинути кімнату, вона, швидше за все, вибере перше й допоможе вам без будь-якого примусу.

Правило № 2. У визначений час (6 - 7 година вечора) батьки повинні закінчувати всі робочі справи

Ситуація: батькам важко вкласти дитину спати, щоб виділити трохи часу для себе. Дітей завжди важко переконати в тому, що час лягати спати: вони завжди знаходять причини погратися довше. Це викликає невдоволення батьків, адже вони хочуть приділити собі трохи часу в кінці дня.

Замість того, щоб розповідати малюкові, що йому необхідно робити, встановіть для себе правило закінчувати робочі справи в певний час. Так у вас з'явиться час пограти з дитиною, покупати її, почитати казку на ніч. У результаті малюк буде лягати спати вчасно, і у вас у кінці дня виявиться кілька вільних годин.

Якщо дитина вимагає, щоб ви пограли з нею, коли ви ще не закінчили роботу, використовуйте наступну хитрість: придумайте історію про те, що уряд увів новий закон про робочий час, і ви нічого не можете з цим вдіяти.

Правило № 3: Дитина отримує те, що отримує – і крапка

Ситуація: діти часто сперечаються про те, до кого з них краще ставляться батьки, кому дістанеться найкраща чашка тощо. Багатьох дітей навчають бути чесними, і згодом діти використовують це для власної вигоди: «Це не чесно – ви ставитеся до сестри краще, ніж до мене». Якщо батьки не хочуть віддавати перевагу комусь із дітей, у таких ситуаціях вони вплутуються в суперечки з приводу купівлі кожної нової речі.

Важливо вчити малюка сприймати дійсність: життя не завжди справедливе, і потрібно приймати його таким, яким воно є. Потрібно бути вдячним за те, що ви отримуєте від життя, не ставитися до нього з претензіями. Вдячні люди щасливіші, тому якщо привчати до цього дитину з ранніх років, вона зможе розвинути позитивне ставлення до життя.

Правило № 4. Діти можуть шуміти стільки, скільки хочуть – але тільки в потрібному місці

Ситуація: батьків дратує, що дитина постійно кричить або співає й тим самим заважає говорити по телефону або працювати.

Батьки часто не хочуть забороняти дитині радіти чи засмучувати її у випадках, коли вона скаржиться або впадає в істерику, але від постійного шуму вони втрачають терпіння. Тому найкращий компроміс у такому випадку – приділити дитині кілька хвилин уваги, а потім запропонувати їй гратися в більш відповідному місці (наприклад, у дворі). Так вона не буде відчувати, що ви її відкидаєте або забороняєте їй веселитися.

Правило № 5. Відповідайте дитині «так» чи «ні» на її прохання купити що-небудь. Не сперечайтеся з приводу грошей

Ситуація: дитина часто просить, щоб ви купили їй що-небудь. У батьків викликають жах суперечки з дитиною про купівлю речей, які вони не можуть собі дозволити (наприклад, іграшок, ігрової приставки або дорогого одягу). Щоб припинити ці суперечки, встановіть правило: ви даєте однозначну відповідь на прохання дитини. Якщо вона наполягає на своєму, спокійно повторіть їй своє рішення. Не сперечайтеся з приводу грошей і переконуйте малюка також не робити цього. Це дозволить вам уникнути дискусій з приводу того, чи заслужила дитина ту чи іншу річ.

Дозвольте малюкові витрачати свої кишенькові гроші на те, що він вважає за потрібне, навіть якщо ви вважаєте, що дитина не дуже розумно розпоряджається грошима. Це покаже їй, що вищезгадане правило працює, навчить витрачати гроші розумно. Крім того, суперечок з приводу грошей стане менше.

Правило № 6. Якщо дитина розмовляє з вами нешанобливо, відповідайте, що не розумієте її

Ситуація: малюк кричить або поводиться зухвало, щоб отримати від вас бажане. Щоб дотримуватися цього правила, батьки повинні проявити велике терпіння у випадках, коли дитина не контролює себе. Згодом вона може цього навчитися. Якщо ви покажете, що не розумієте її, коли вона поводиться зухвало, вона змінить свою поведінку. Повторюйте це дитині спокійно, не загострюйте ситуацію, не підвищуйте голос.

Зазвичай діти проявляють грубість, щоб привернути увагу або драматизувати ситуацію. Тому покажіть малюкові, що його поведінка в даному випадку неефективна.

Це правило вчить того, що в спілкуванні важливо поважати співрозмовника, і від цього воно може стати більш ефективним.

Правило № 7. Нудьги немає

Ситуація: дитина скаржиться на те, що їй нудно, і шукає розваг. У століття цифрових технологій діти часто шукають для себе нові розваги. Це призводить не тільки до того, що вони вічно незадоволені – комп'ютерні ігри та телебачення розвивають у них розумову лінь.

Щоб позбавити дитину від цієї ліні, скажіть їй, що такого поняття, як нудьга, немає. Робіть це щоразу, коли дитина буде скаржитися на нудьгу. Так вона зрозуміє необхідність самостійно шукати собі розваги. У такому випадку малюк активізує свою розумову діяльність, оскільки йому потрібно знаходити собі цікаві заняття. Пам'ятайте, що діти наслідують приклад батьків, а не їх повчання. Зверніть увагу на те, як ви самі проводите свій вільний час. Сидите ви годинами перед телевізором, ходите по магазинах чи займаєтеся чимось іще? Чим ви займаєтеся у відпустці або сидячи в черзі до лікаря? Навчіть малюка простих веселих ігор, які не вимагають ніяких спеціальних пристосувань, у які можна грати де завгодно.

Як дітям упоратися зі страшними новинами

Діти хвилюються, коли чують про страшні події, які вони не можуть контролювати. Дійсно, у наш час важко тому, хто постійно читає й дивиться новини, – це стихійні лиха, катаклізми, війни й теракти. Звісно, батьки хвилюються за майбутнє своїх дітей і переживають за їхній психологічний стан.

Є базові принципи, за допомогою яких можна розвинути в дітей стійкість до неприємних подій і новин.

Неспокійний час - це час уразливості та можливостей

Важкі часи дають батькам можливість допомогти дітям і навчити їх справлятися зі своїми почуттями та емоціями, вирішувати проблеми та вчитися бути хоча би трішечки стійкішими. Створивши безпечну обстановку, зберігаючи спокій та проявляючи уважність до дітей, можна побороти їхній страх, тривогу або сум'яття.

Батькам не варто ігнорувати бажання дитини дізнатися про те, що відбувається, якими б жахливими не були події. Важливо уважно вислухати, визнати страхи дітей і допомогти їм більше дізнатися про ситуацію, що склалась, можливі причини та про те, що робиться для усунення проблеми. Звісно, зробити це треба на їхньому рівні розуміння та сприйняття.

Спершу вдягніть кисневу маску на себе

Як і в інструктажі перед польотом, в якому говориться, що кисневу маску першим надягає батько/мати, а потім уже дитина, так і в даній ситуації батьки спершу повинні заспокоїтися самі, а потім уже заспокоювати своїх дітей. Батькам важливо знайти для себе ефективні способи впоратися із тривогою. Також не забувайте спілкуватися з іншими дорослими людьми, які відіграють важливу роль у житті дітей, наприклад, з бабусями й дідусями, учителями та тренерами. Якщо дитина бачить, що дорослі засмучені, розгублені або чимось стурбовані, дитина сама буде більше хвилюватись.

Коли діти й підлітки бачать, що їхні батьки спокійні та врівноважені, їм легше впоратися зі своїми проблемами. Саме так вони можуть навчитися протистояти труднощам і справлятися з ними.

Ось кілька практичних порад для дорослих, як допомогти дітям у складний період їхнього життя. Ці поради підходять для будь-якого віку. Вони розділені на три частини. У першій розповідається про те, як стати позитивним прикладом для наслідування, особливо у важкі часи. У другій частині зібрані поради про те, як можна заспокоїти дитину. А у третій йдеться про підтримку дитини й ті дії, які їй необхідно робити.

Практичні поради для батьків:

• Поважайте свої почуття. Розберіться зі своїми емоціями перед тим, як будете спілкуватися з дитиною.
• Знайдіть підтримку. Спілкуйтеся із друзями, родичами, обговорюючи те, що вас турбує.
• Не порушуйте звичайний порядок. У складний період передбачуваність і безпека дуже важливі. Якщо ви кажете, що будете з дитиною, отже, ви повинні дотримуватися свого слова.
• Створіть спокійну обстановку. Кажіть про важливе тоді, коли ви максимально розслаблені.
• Будьте поблажливими до себе. Пам'ятайте, що необов'язково робити все ідеально.

Як заспокоїти дитину:

• Слухайте. Уважно слухайте, що вам каже ваша дитина, але також учіться читати між рядків. Спитайте, про що ще вона хоче дізнатись, які в неї є побоювання. Навіть якщо ваша дитина не завжди хоче про щось розповідати, іноді прості обійми можуть заспокоїти її швидше, ніж будь-які слова.
• Будьте уважними. Якщо ваша дитина пережила якусь жахливу подію, у неї якісь проблеми або вона вважає, що їй нема з ким порозмовляти про свої почуття, ви повинні бути особливо уважними. Про те, що в дитини стрес, свідчать проблеми зі сном, відсутність апетиту, зміни настрою, погіршення успішності у школі та зловживання забороненими речовинами.
• Будьте чесними, але не варто вдаватися в усі подробиці. Визнайте існування проблеми, будьте готові обговорити все з дитиною, але доступ до джерел інформації краще обмежити. Поясніть їй, що не треба надто зосереджуватись на проблемах.
• Зробіть акцент на чомусь позитивному. Розкажіть про гуманітарну допомогу, про плани реконструкції, про роль служб оперативного реагування та важливість підтримки в лихоліття.
• Зверніться по допомогу, якщо це необхідно. Якщо дитина дуже схвильована й не може заспокоїтися, зверніться до дитячого психолога.

Підтримайте свою дитину

• Закликайте дитину висловлювати свої ідеї та почуття за допомогою мистецтва. Малювання, музика, записи у щоденнику – підійдуть будь-які способи, які допоможуть дитині висловити свої почуття.
• Знайдіть час для веселощів. Поясніть дитині, що якщо вона буде гратися, це нормально й зовсім не означає, що вона не вміє співчувати.
• Розповідайте історії про сміливість і стресостійкість. Знайдіть справжні й вигадані історії про людей, які пережили якісь катаклізми. Допоможіть дитині зрозуміти, що можна в собі самому відкрити сили бути наполегливим і сміливим, щоб упоратися із проблемами.
• Зміцнюйте сімейні стосунки та дружбу. У важкі часи сильні й міцні стосунки стануть чудовою підтримкою для вас.
• Допомагайте. Якщо ваша дитина занадто мала, щоб вирішувати важливі або глобальні питання, але хоче якось допомогти, знайдіть для неї відповідний спосіб зробити це. Наприклад, можна допомогти постраждалим дітям – доброта нікому не завадить.

І хоча батьки не можуть захистити своїх дітей від усіх проблем, вони можуть навчити їх контролювати свій емоційний стан і справлятися зі своїми проблемами.

Як допомогти дитині набути асертивності

У наші дні багато батьків борються із проявами як агресивної, так і пасивної поведінки своєї дитини. Агресивна дитина буде штовхати, бити, кричати й ображати інших дітей, щоб досягти бажаного, у той час як пасивна дитина буде дозволяти іншим робити з нею так, як їм хочеться, при цьому не заперечуючи. Жодна із цих моделей поведінки не є сприятливою в довгостроковій перспективі на відміну від асертивності*, яка є мистецтвом озвучувати свої потреби й бажання іншим людям без агресії й неповаги.

Пропонуємо одинадцять способів того, як можна допомогти дитині набути асертивності.

• 1. Самооцінка. Діти з високою самооцінкою знають, як відстоювати свої права. Вони рідко бувають задираками та вміло справляються з хуліганськими витівками. Якщо ми як батьки зможемо сформувати в наших дітей здорову самооцінку та впевненість у собі, вони стануть проявляти асертивність природним чином.
• 2. «Ні» догоджанню одноліткам. Іноді діти намагаються наслідувати своїх друзів і догоджати їм. Це природно, але ви повинні заохочувати дитину казати й робити те, що вона вважає за потрібне. Поясніть дитині, що навіть якщо вона не згодна зі своїми друзями, то все одно, як і раніше, їм цікава. Якщо ні, тоді вони не є її друзями.
• 3. Заохочуйте сором'язливу дитину висловлюватись. Коли діти соромляться, вони ухиляються від заперечень, особливо, коли хтось поводиться з ними некоректно. Їм зовсім не треба ставати екстравертами, але вони повинні вміти постояти за себе. Скажіть дітям, щоб вони впевнено та спокійно розповідали про те, чого вони не люблять і не приймають.
• 4. Нехай вирішує дитина. Часто ми вважаємо більш ефективним прийняття рішень за наших дітей, але іноді нам треба не тільки дозволяти їм висловлювати свою думку, а і спонукати їх до цього. Ставте дітям відкриті запитання, щоби стимулювати їхнє незалежне мислення. Нехай діти знають, що не буває тільки однієї правильної відповіді. Це допоможе їм поважати свою власну думку.
• 5. Навчіть дитину шанобливо висловлювати свою думку. Часто ми висловлюємо свою думку таким завзятим і ворожим чином, що це завдає болю або ображає почуття інших людей. Асертивна людина розуміє, що її думку можуть почути та зрозуміти тільки тоді, коли вона висловлена тактовно, з повагою. Агресія провокує агресію. Асертивність передбачає озвучування вашої точки зору без обмеження почуттів іншої людини. Це те, що ми, батьки, повинні повторювати дітям знову і знову.
• 6. Будьте прикладом для наслідування. Якщо ви ставитесь до людей і ситуацій агресивно або пасивно, ваші діти будуть наслідувати ваш приклад і не зможуть набути навички асертивності. Якщо ви при дитині скаржитесь на погане обслуговування, постарайтесь бути позитивним прикладом, розмовляйте ввічливо й шанобливо. Поясніть дитині, що в житті дуже важливо відстоювати свої інтереси, але при цьому агресія не є доречним засобом для досягнення цієї мети.
• 7. Поважайте розбіжності. Усі ми часто змінюємо свою думку або утримуємось від заперечення для досягнення миру. Навчіть дитину, що це нормально, якщо кохана або інша людина буде не згодна з нею. Поясніть, що кожний думає й відчуває по-своєму, і неможливо дійти згоди з усіма. З іншого боку, треба навчити дитину казати «Ні». Вона повинна знати, що шанобливо та впевнено казати «Ні» будь-кому – це абсолютно нормально. Це допоможе дитині набути навички ефективного спілкування в особистих і професійних ситуаціях та уникнути м'якотілості, яка дозволяє іншим робити з людиною те, що вони хочуть.
• 8. Послідовність. Коли ми кажемо нашим дітям не робити що-небудь, то вчимо їх, що є фізичні й емоційні кордони, які треба підтримувати для їхньої власної користі та користі інших людей. Коли ви кажете дитині, що вона може подивитися телевізор тільки півгодини, дотримуйтесь ваших слів. Це навчить її робити те ж саме. Послідовність у дотриманні кордонів навчить дитину не дозволяти іншим робити з нею все, що їм хочеться.
• 9. Поважайте непокору. Послідовність у підтримці дисципліни має вирішальне значення для виховання. Однак у міру дорослішання діти часто борються за деякі права, що дозволяють їм відчувати свою автономію. Вони чинять опір вашим правилам і сердяться, коли ви тиснете на них. Не гнівайтесь. Настає час, коли батьки повинні бути проникливими та дипломатичними. Наприклад, ви можете обговорити, чому дитина не хоче вимкнути телевізор відповідно до правил. Після довгих переговорів, якщо вона буде як і раніше непохитна, скажіть їй, що вона повинна вимкнути його через півгодини. Дуже важливо іноді дозволяти дітям проявляти незалежність, коли вони відстоюють свою автономію, інакше вони будуть утримуватись від висловлювання своєї думки чи бажання, тому що боятимуться вашого несхвалення або відчуватимуть себе безсилими, що може мати негативний вплив на їх поведінку в інших ситуаціях, коли треба проявити асертивність.
• 10. Конструктивна критика. Дітям іноді властиво не погоджуватися зі своїми батьками або робити те, що батькам не подобається. Якщо ваша дитина ниє, коли ви просите її виконати певні домашні обов'язки, не кажіть їй, що вона погана. Це не має сенсу й засмутить її. Замість цього, коли вона буде нити, скажіть їй, що ви не можете зрозуміти, що вона каже, що є кращий спосіб спілкування, що даний спосіб неприйнятний. Це буде стимулювати дитину висловити свою попередню думку, але конструктивним і поважних чином.
• 11. Закликайте логіку. Діти набагато розумніше, ніж ми думаємо. Якщо ви аргументуєте їм причини, за якими вони повинні дотримуватись певних правил, вони з готовністю будуть дотримуватись їх. Пояснюючи вашій дитині правила, ви даєте їй зрозуміти, що ці правила не є вашою забаганкою.

Ефективне управління своїми емоціями є природним наслідком асертивності. Допомагаючи дітям набути цієї якості, ми не тільки допоможемо їм уникнути знущання та глузування однолітків, а й ролі задирак і розбишак, а також допоможемо знизити прояви непотрібної агресії у світі та зміцнимо культуру поваги й толерантного ставлення до чужої думки.

* Асертивність – поведінка, що поєднує внутрішню силу та ввічливість у стосунку до оточуючих. Це здатність у ситуації зовнішнього тиску коректно відстоювати свої інтереси та свою лінію поведінки, спокійно казати «ні» тому, що вас не влаштовує та продовжувати в соціально прийнятній формі ефективно наполягати на своїх правах.

Стратегії управління гнівом для дітей

Дітям важко контролювати свої емоції, особливо гнів. Проте батьки можуть допомогти їм і відкоригувати такі поведінкові проблеми, як неповага, грубість, агресія, навчаючи дітей управляти гнівом. Управління гнівом – це важлива життєва навичка, володіння якою вбереже дітей від багатьох проблем.

Як навчити дітей управляти своїм гнівом

Управління гнівом спрямоване на усунення негативних емоцій дитини та зменшення кількості фізіологічних змін, пов'язаних з ним. До таких змін належать підвищений рівень адреналіну (гормону, який бере участь у реалізації стану сильного хвилювання, при якому організм мобілізується для усунення загрози) і підвищений артеріальний тиск. Важливо вчити дітей справлятися із сильним хвилюванням, висловлюючи, пригнічуючи й заспокоюючи свій гнів.

1. Звільнення від гніву

Коли діти здатні висловити гнів, у них рідко бувають його спалахи. Важливо навчити дитину висловлювати свій гнів словами. Вона може сказати: «Я в нестямі від люті». Крім того, дитина повинна навчитись виражати свої почуття, не завдаючи шкоду іншим. Ви можете допомогти малюку набути цієї навички, попросивши його описувати свої гнівні почуття в той час, коли він перебуває у спокійному стані.

2. Стримування гніву

Ще один спосіб управління гнівом полягає в тому, щоби стримувати його й перетворити на більш позитивну емоцію. Цей метод підходить підліткам і дітям старшого віку. Він передбачає розпізнавання власних гнівних почуттів, їх трансформацію у щось більш конструктивне, наприклад, у розповідь або малюнок. Заохочуючи дитину перетворювати й висловлювати свої емоції, ви зможете попередити підліткову депресію й підвищення артеріального тиску, викликане гнівом. Не дозволяйте дитині демонструвати неприйнятні моделі поведінки, такі як істерика.

3. Зниження рівня прояву гніву

Коли дитина відчуває гнів, допоможіть їй навчитись контролювати свою поведінку й заспокоюватися. Для цього дитина може виходити на свіже повітря, робити глибокі вдихи, перерви й виконувати вправи для усунення гніву.

4. Установіть правила вираження гніву

У різних сім'ях до проявів гнівної поведінки ставляться з різним рівнем терплячості. Створіть свої власні домашні правила, як діти можуть висловлювати свій гнів і якої поведінки вони повинні уникати. Наприклад, вони не повинні ляскати дверима або кричати один на одного. Правила повинні свідчити, що навіть у стані гніву необхідно ставитись до людей із повагою, не можна допускати фізичної агресії, деструктивної поведінки та вживати лайливі слова.

5. Навчайте дітей конструктивних способів управління гнівом

Батькам важливо навчити дітей правильних способів управління гнівом. Тому замість того, щоб казати дитині, що вона не повинна бити свого друга на дитячому майданчику, розкажіть їй про те, що вона може робити у стані гніву. Наприклад, дитина може самостійно зробити перерву у грі, щоб заспокоїтись. Продемонструйте малюкові методики розслаблення й навчіть його вирішувати проблеми й конфлікти мирним шляхом.

Що можуть робити діти зі своїм гнівом?

Хоча батьки можуть допомогти дітям розвинути навички управління гнівом, є ще деякі способи приборкання негативних почуттів. Ось кілька способів, як діти можуть випускати свій гнів:

• Пробігти кілька кіл по великому, замкнутому приміщенні в домі, при цьому рахуючи, щоб відволіктись і випустити свої емоції.
• Закритись у приміщенні, наприклад, у ванній кімнаті, і кричати стільки, скільки потрібно, щоб висловити свої почуття, не зачіпаючи при цьому інших людей.
• Рвати обгортковий папір. Звук цього заняття заспокоює й дає відчуття сили.
• Кривлятись, корчити пики перед дзеркалом, доки гнів не поступиться місцем сміху.
• Кидати маленьке каміння на вулиці, не завдаючи шкоду стороннім.

Сигнали для занепокоєння

Зверніться до лікаря, якщо ви відчуваєте, що ваша дитина повністю виходить з-під контролю, а її стан гніву призводить до того, що страждають її стосунки з членами сім'ї та друзями. Лікар може порекомендувати фахівця в галузі психічного здоров'я або психолога для роботи з дитиною та сім'єю, що допоможе розвинути мислення й покращити поведінку вашої дитини.

Важливі зауваження:

• Гнів – це абсолютно нормальна людська емоція, проте його неконтрольовані прояви можуть викликати непотрібну агресію. Допомагаючи дитині управляти гнівом, ви навчаєте її способів справлятися зі своїми почуттями.
• Проконсультуйтеся із психологом, щоб допомогти дитині визначити її способи мислення й поведінки у відповідь на гнів.
• Заохочуйте дітей висловлювати гнів, розмовляючи й допомагаючи їм перетворювати його на більш позитивні емоції.

БАТЬКАМ ПРО АДАПТАЦІЮ 

ДИТИНИ ДО ШКОЛИ