ШАНОВНІ БАТЬКИ І УЧНІ 3-А КЛАСУ!
У ЗВ`ЯЗКУ З РОСТОМ ЗАХВОРЮВАНОСТІ ДІТЕЙ НА ГРВІ І ГРИП
В МІСТІ СЄВЄРОДОНЕЦЬКУ
МІСЬКИЙ ВІДДІЛ ОСВІТИ ВИДАВ НАКАЗ
ПРО ПРИЗУПИНЕННЯ НАВЧАННЯ
З 21.02.2018 р. ПО 28.02.2018р.
Олена Миколаївна
ЗАВДАННЯ ДЛЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ
СЕРЕДА 21.02
Українська мова. С. 123, правило вивчити, впр. 294, 295, 298
Математика С. 116, №№ 733, 734, 737, 740, 744, 746
Російська мова С. 111, правило выучить, упражнения 212, 215.
ЧЕТВЕР 22.02
Літературне читання С. 113, вивчити напамять, с 114 - 118 читати, відповідати
на питання
Андрій Малишко народився 14 листопада 1912 року в місті Обухові на Київщині. Сім’я, в якій ріс майбутній поет, була великою – одинадцятеро дітей, батько з матір’ю, старенька бабуся. Щоб прогодувати сім’ю, батько займався чоботарським ремеслом, а в засушливі роки ішов на заробітки в Таврію, в бериславські і каховські степи. Вечорами в хаті Малишків було чути мамину пісню. Саме від матері в Малишка любов до народних мелодій і рідного слова. «Той незабутній вогник отчого дому, писав поет, – де вперше почув я думи Великого Кобзаря, материнська пісня, ласкава і сувора, напоїла і вигодувала мене, дали мені душевний гарт і радість на все життя»
.
Андрій Самійлович згадував, що пісню любив із самого дитинства, ніколи з нею не розлучався, саме вона надихала його на створення поезій, які він часто писав, уже передчуваючи чарівну мелодію.
Після закінчення університету якийсь час він учителює в Овручі, викладає російську і українську літературу. Після переїзду до Харкова працює журналістом в газеті.
Перші друковані вірші Малишка з’явилися 1930 року. Ряд його поезій увійшов до колективної збірки «Дружба», що вийшла в 1935 року.
З 1934 року Малишко опинився у лавах армії. Після служби Малишко цілком віддається літературній праці.
Плідним був для поета і 1940 рік. Вийшли друком збірки «Березень», «Зореві дні», «Жайворонки».
Після війни поет інтенсивно працює, виходять – як відгомін війни – збірки “Ярославна” та “Чотири літа” (1946 р.), а далі нові книги, в яких Малишко творить широку картину народного життя, змальовує простих трудівників, як неповторних творчих особистостей, закоханих в землю та працю на ній.
Протягом 1961р. – 1970p. вийшли збірки “Листи на світанні”, “Віщий голос”, “Прозорість”, “Дорога під яворами” (за неї А. Малишко отримав Державну премію СРСР), “Рута”, “Синій літопис”, “Серпень душі моєї”. За збірку “Далекі орбіти” 1964р. поет отримав Шевченківську премію.
За своє життя поет видав близько 40-ка збірок. Але найголовніше, мабуть, те, що в українську літературу він увійшов як поет-пісняр, бо пісні на його вірші вже давно сприймаються як народні.
А. Малишко співпрацював із багатьма композиторами, але особливо плідно, починаючи з 1949 року (від першої пісні «Колгоспний вальс» і до останньої – «Стежина») – з Платоном Іларіоновичем Майбородою, створивши понад 30 пісень. Ось деякі з них: «Київський вальс», «Ми підем, де трави похилі…», «Стежина», «Вчителько моя», «Пісня про рушник», «Гаї шумлять біля потоку», «Журавлі», «Білі каштани», «Колискова», «Пролягла доріженька». Тобто, це саме ті твори, які найбільше полюбились слухачам. Хоча на музику покладено понад 100 віршів поета. Андрій Самійлович іноді сам складав мелодії до своїх віршів. На важких і довгих фронтових дорогах друзі поета під його акомпанемент, а він добре грав на баяні, співали ті задушевні пісні.
Малишко полишив нам не тільки пісенну й поетичну спадщину, він також є автором значної кількості публіцистичних та літературно-критичних творів. Він написав тексти пісень до фільмів: “Макар Нечай”, “Богдан Хмельницький”, “Роки молодії”, “Щедре літо”, “Долина синіх скель”, “Лілея”, “Таврія”, “Чорноморочка”. Доволі плідною була і його перекладацька діяльність.
Любі друзі!
14 листопада 2012 року виповнюється 100 років від дня народження поета величезного самобутнього обдарування, гордості та окраси української поезії Андрія Самійловича Малишка (1912-1970).
Андрій Малишко народився 14 листопада 1912 року в місті Обухові на Київщині. Сім’я, в якій ріс майбутній поет, була великою – одинадцятеро дітей, батько з матір’ю, старенька бабуся. Щоб прогодувати сім’ю, батько займався чоботарським ремеслом, а в засушливі роки ішов на заробітки в Таврію, в бериславські і каховські степи. Вечорами в хаті Малишків було чути мамину пісню. Саме від матері в Малишка любов до народних мелодій і рідного слова. «Той незабутній вогник отчого дому, писав поет, – де вперше почув я думи Великого Кобзаря, материнська пісня, ласкава і сувора, напоїла і вигодувала мене, дали мені душевний гарт і радість на все життя».
Андрій Самійлович згадував, що пісню любив із самого дитинства, ніколи з нею не розлучався, саме вона надихала його на створення поезій, які він часто писав, уже передчуваючи чарівну мелодію.
У 1927 році, закінчивши Обухівську семирічку, А.Малишко вступає до Київської медичної профшколи. Однак уже тоді його приваблювала поезія і поет вступає на літературний факультет Київського інституту народної освіти (нині Київський національний університет ім. Тараса Шевченка).
Після закінчення університету якийсь час він учителює в Овручі, викладає російську і українську літературу. Після переїзду до Харкова працює журналістом в газеті. Перші друковані вірші Малишка з’явилися 1930 року. Ряд його поезій увійшов до колективної збірки «Дружба», що вийшла в 1935 року. З 1934 року Малишко опинився у лавах армії. Після служби Малишко цілком віддається літературній праці.
Одна за одною виходять його збірки віршів: «Лірика», «З книги життя», «Народження синів». За заслуги у розвитку української радянської літератури в 1939 році поет був нагороджений орденом «Знак пошани».
Плідним був для поета і 1940 рік. Вийшли друком збірки «Березень», «Зореві дні», «Жайворонки».
Влітку 1941 року поет закінчував готувати збірку балад і пісень «Запорожці», яка того року так і не була опублікована: почалася Велика Вітчизняна війна.
Після війни поет інтенсивно працює, виходять – як відгомін війни – збірки “Ярославна” та “Чотири літа” (1946 р.), а далі нові книги, в яких Малишко творить широку картину народного життя, змальовує простих трудівників, як неповторних творчих особистостей, закоханих в землю та працю на ній.
За поему “Прометей” 1947р. поет отримав премію. 1950р. з’явилась збірка “За синім морем”, написана після відвідин Канади та США разом з групою діячів культури (за цю збірку в наступному році А. Малишко отримав премію).
Протягом 1961р. – 1970p. вийшли збірки “Листи на світанні”, “Віщий голос”, “Прозорість”, “Дорога під яворами” (за неї А. Малишко отримав Державну премію СРСР), “Рута”, “Синій літопис”, “Серпень душі моєї”. За збірку “Далекі орбіти” 1964р. поет отримав Шевченківську премію.
Останнім твором поета, написаним у лікарні за вісім днів до його смерті, була славнозвісна “Стежина” (“Чому, сказати, й сам не знаю…”), в якій він роздумує над людським життям…
17 лютого 1970р. Андрій Малишко помер.
За своє життя поет видав близько 40-ка збірок. Але найголовніше, мабуть, те, що в українську літературу він увійшов як поет-пісняр, бо пісні на його вірші вже давно сприймаються як народні.А. Малишко співпрацював із багатьма композиторами, але особливо плідно, починаючи з 1949 року (від першої пісні «Колгоспний вальс» і до останньої – «Стежина») – з Платоном Іларіоновичем Майбородою, створивши понад 30 пісень. Ось деякі з них: «Київський вальс», «Ми підем, де трави похилі…», «Стежина», «Вчителько моя», «Пісня про рушник», «Гаї шумлять біля потоку», «Журавлі», «Білі каштани», «Колискова», «Пролягла доріженька». Тобто, це саме ті твори, які найбільше полюбились слухачам. Хоча на музику покладено понад 100 віршів поета. Андрій Самійлович іноді сам складав мелодії до своїх віршів. На важких і довгих фронтових дорогах друзі поета під його акомпанемент, а він добре грав на баяні, співали ті задушевні пісні.Малишко полишив нам не тільки пісенну й поетичну спадщину, він також є автором значної кількості публіцистичних та літературно-критичних творів. Він написав тексти пісень до фільмів: “Макар Нечай”, “Богдан Хмельницький”, “Роки молодії”, “Щедре літо”, “Долина синіх скель”, “Лілея”, “Таврія”, “Чорноморочка”. Доволі плідною була і його перекладацька діяльність.
Донька поета, Валентина Малишко, є відомою українською поетесою.
НАГАДУЮ ! МИ ВЧИМО ВІРШ "ВИХОПИВСЬ ДОЩИК ПОМІЖ ЗАГРАВ..."
Російська мова С. 112 - 113, читать, пересказывать, упражнения 219, 221.
Природознавство С. 115 - 118, повторити. С. 118 - 120, читати, працювати
в зошиті.
П`ЯТНИЦЯ 23.02
Літературне читання С. 118 -119,виразно читати, відповідати на питання
Математика С. 119, правило вивчити,№№ 749, 752, 754, 740, 757
Основи здоров`я Дорожні знаки
ПОНЕДІЛОК 26.02
Основи здоров`я Дорожні знаки
ПОНЕДІЛОК 26.02
Українська мова. С. 123, правило вивчити, впр. 297, 299
ПРИКМЕТНИК
ЩО ОЗНАЧАЄ ПРИКМЕТНИК?
ЯК ЗМІНОЮЄТЬСЯ ПРИКМЕТНИК?
Літературне читання С. 118 -119,виразно читати, відповідати на питання
"Рима — це співзвучність закінчень слів у віршових рядках, яка охоплює останній наголошений голосний і наступні за ним звуки.
При цьому слід мати на увазі, що рима — явище звукове, а не графічне: в ній збігаються звуки, а не букви.
Функції рими:
1) підсилює зміст, емоційне звучання вірша;
2) посилює музикальність віршованої мови;
3) є важливим елементом ритму у віршах;
4) за допомогою рим віршові рядки об’єднуються у строфи.
Д. Павличко зауважив, що «буденне» і «сіре» слово, як тільки воно стає римою, перетворюється на очах, ніби в ньому оживає молодий голос, душа його оновлюється й розквітає. Стаючи римою, слово поєднується з іншим словом чи групою слів, причому це поєднання радісне,бажане, коли вібрація одного звука вільно входить у звук інший і слова обмінюються навзаєм як звуком, так і певними елементами свого внутрішнього змісту» (Д. Павличко. «В глибини слова»).
Математика С. 120, правило вивчити №№ 759, 760, 762
Українська мова. С. 123, правило вивчити, впр. 300, 301, 302
Літературне читання Знайти і прочитати два вірша про природу
Математика С. 121, №№ 771, 773, с. 213, правило вивчити,
№№ 780, 784
Природознавства С. 121 -125, читати, відповідати на питання, працювати
в зошиті
№№ 780, 784
Природознавства С. 121 -125, читати, відповідати на питання, працювати
в зошиті
СЕРЕДА 28.02
Українська мова. С. 128, правило вивчити, впр. 308,скласти текст-опис
Математика С. 124, повторити правила, №№ 790, 792, 793, 740, 757
Російська мова С. 114 - 115, правило выучить, упражнения 223, 224.
Немає коментарів:
Дописати коментар